Несли твою труну. Тремтіли ґрона-бризки
на віях яворів, а вечір похиливсь так низько, низько-низько -
ще мрів - про ранок? - мрів...
І плакали - чого? - старі-старі мотиви, старі слова -
сочили тугу вижатої ниви, погаслих сподівань.
А я мовчав. Як ти. Як ти мовчиш і досі.
І болюче, так болюче мені: навколо скрізь молилась осінь, а ти була в труні.
Василь
(
Read more... )